послабати

-а́ю, -а́єш, недок., рідко, послабі́ти, -і́ю, -і́єш; мин. ч. послабі́в, -і́ла, -і́ло, посла́бнути і посла́бти, -бну, -бнеш; мин. ч. посла́бнув, -нула, -нуло і посла́б, -ла, -ло; док.

1) Ставати фізично слабим, безсилим; втрачати фізичну силу; слабіти, слабнути. || Утрачати колишню гостроту; притуплятися (про зір, слух, пам'ять і т. ін.). || Ставати тихішим (про голос, звук і т. ін.).

2) Зменшувати силу, ступінь вияву; ставати менш відчутним, виразним; послаблюватися. || Втрачати попередній розмах, інтенсивність, масштаби тощо (про яку-небудь дію, справу, діяльність і т. ін.).

3) Ставати менш пружним, натягнутим, тугим і т. ін.